- —ело Ѕайдари, нин≥ ќрлине, зв≥дки родом моњ батьки, ¤ вперше побачив зверху, з г≥рського узвишш¤, ¤к з висоти пташиного польоту, - розпов≥даЇ художник. Ц ћене так полонив його кол≥р - нап≥втуман ≥ нап≥всерпанок, що ¤ так ≥ намалював цей пейзаж пот≥м з пам`¤т≥, зробивши з натури т≥льки еск≥зи.

…ому розпов≥дали, що в цих м≥сц¤х часто любив бувати ћ.√орький з дружиною, ¤кий в≥дпочивав у 20-х роках минулого стол≥тт¤ на ур¤дов≥й дач≥ у ‘орос≥. ¬ один ≥з своњх прињзд≥в на ѕ≥вденний берег в≥н нав≥ть хот≥в вз¤ти з собою в ћоскву на навчанн¤ ‘атме Ц маму ј.Ѕек≥рова. јле њњ, тод≥ Їдину дочку в с≥м`њ, не в≥дпустили.

ќдин ≥з старовинних с≥льських будинк≥в кримських татар, в ¤кому давно н≥хто не жив, художник обрав ≥люстрац≥Їю до ф≥лософського осмисленн¤ часу в дол≥ людини, зобразивши на його подв≥р`њ д≥дус¤ з онуком. Ќедавно в≥н прињхав туди знов, але будинку на тому м≥сц≥ вже немаЇ. ќпуст≥лий, в≥н розваливс¤ без людей, без њхньоњ присутност≥ ≥ животворноњ енерг≥њ.

 онтраст пасивних ≥ випукл≥сть активних м`¤з≥в у р≥зних станах людини ј.Ѕек≥ров часто використовуЇ ¤к техн≥чний прийом у своњх картинах-настро¤х ≥ враженн¤х, у портретах, зокрема, своЇњ бабус≥, в автопортрет≥ Дѕрагненн¤Ф.

„орною хмарою невизнанн¤ ≥ позбавленн¤ в≥кових корен≥в зображуЇ художник депортац≥ю 1944 року. Ћюдей просто захлеснула хвил¤, ¤ка шквальним ураганом несе њх у темр¤в≥ ноч≥. ≤ не зрозум≥ти - чи то вода, чи пил, в с≥рувато-голубому св≥тл≥ ¤кого ледь-ледь видн≥Їтьс¤ дорога. “≥нь ноч≥ за сюжетом ≥ншоњ картини ц≥Їњ тематики - Дƒол¤Ф зникаЇ при св≥тл≥ дн¤. ј символи кримськотатарського народу Ц шапка, феска ≥ чотки на семигранному нац≥ональному столику всел¤ють над≥ю на його в≥дродженн¤.

¬певненост≥ в цьому додаЇ ¤скрава колористика композиц≥њ ДћатеринствоФ. —тил≥зуючи кримськотатарську ж≥нку степовоњ частини п≥вострова, ¤ка схилилас¤ над дитиною в колисц≥, автор заокруглюЇ контури њњ голови ≥ волосс¤, ¤к сонце, а немовл¤ Ц ¤к ¤дро, основу ≥ сутн≥сть житт¤.

÷ими картинами кримського пер≥оду, на найнов≥ш≥й з ¤ких Ц Дѕ≥вденний берегФ, написан≥й м≥с¤ць тому, т≥льки висохла фарба, в≥дкриваЇтьс¤ експозиц≥¤ Д√рай, соп≥лко!Ф у виставков≥й зал≥ ¬сеукрањнського ≥нформац≥йно-культурного центру, присв¤чена 65-р≥ччю з дн¤ народженн¤ јл≥ Ѕек≥рова, художника р≥зножанрового ≥ майстра художньоњ обробки дерева, заслуженого прац≥вника культури ”збекистану. ѕ`¤ть покол≥нь його предк≥в виготовл¤ли колеса дл¤ гарб, карет ≥ фаетон≥в. « п`¤ти рок≥в в≥н бачив, ¤к тато у двор≥ за допомогою спец≥альних верстат≥в ≥ кип`¤ченоњ води вигинав дерев`¤н≥ форми, заокруглюючи њх дл¤ кол≥с, в≥конних ≥ дверних арок.

 оли јл≥ навчавс¤ в другому клас≥, в њхнЇ село јлмаз Ќаманганськоњ област≥ прињхав художник оформити плакатами споруди громадського призначенн¤. ’лопець зац≥кавивс¤ його роботою, а коли побачив, ¤к в≥н з натури намалював портрет одного з прац≥вник≥в правл≥нн¤ м≥сцевого с≥льгоспколективу, вз¤вс¤ за ол≥вець ≥ сам. ћалював себе, дивл¤чись у дзеркало, - не виходило схожост≥. јле тод≥ вже подумав: - ¬иросту Ц буду художником.

ѕоки прињжджий митець працював у сел≥ Ц ходив за ним сл≥дом, нав≥ть пропустив к≥лька дн≥в зан¤ть у школ≥. «а його зразками розмальовував вдома скрин≥, дерев`¤н≥ ¤щики. јле дл¤ усп≥шного складанн¤ ≥спит≥в у “ашкентському художньому училищ≥ ц≥Їњ техн≥ки рисунка ви¤вилос¤ замало. ¬ступив у нього т≥льки з другоњ спроби. “ут в≥н освоњв спец≥ал≥зац≥ю живопису, а граф≥ку Ц в ћосковському пол≥граф≥чному ≥нститут≥.

ѕрацюючи в Ќаманганському художньо-промисловому фонд≥ над оформленн¤м зовн≥шнього художньо-естетичного вигл¤ду узбецьких м≥ст ≥ с≥л, створенн¤м пам`¤тник≥в ≥ скульптурних композиц≥й, глибоко вникав в ≥сторичну основу роб≥т. ўоб знати њњ з першоджерел, здобув другу вищу осв≥ту на ≥сторичному факультет≥ Ќаманганського педагог≥чного ≥нституту. —воњ курсов≥ роботи про особливост≥ громад¤нськоњ в≥йни в —ередн≥й јз≥њ ≥нод≥ перечитуЇ ≥ сьогодн≥. ¬они дали йому сюжетн≥ матер≥али дл¤ створенн¤ сер≥њ картин про червоноарм≥йц≥в, ¤к≥ воювали з басмацькими угрупованн¤ми. ј написана в той пер≥од картина про кримського татарина, ¤кий, в≥дслуживши в арм≥њ, стаЇ вдома на обл≥к у в≥йськового коменданта, поклала початок циклу роб≥т з ≥стор≥њ кримськотатарського народу, його перебуванн¤ в депортац≥њ, боротьби за своњ права ≥ поверненн¤ в р≥дн≥ м≥сц¤. Ѕагато з них, ¤к ≥ та перша Ц Д¬ комендатур≥Ф, нин≥ експонуютьс¤ в художн≥й галерењ ’анського палацу-музею.

- ¬они незм≥нно викликають ≥нтерес у в≥дв≥дувач≥в, - сказав бахчисарайський художник ≤смет ¬ел≥улаЇв. Ц Ќаписан≥ в Ївропейському стил≥, а скомпонован≥ ¤к сх≥дн≥ м≥н≥атюри, проникнут≥ великою любов`ю до р≥дноњ земл≥, картини повертають нас до своњх джерел.

Ќа основ≥ таких принцип≥в сх≥дного живопису ≥ граф≥ки, ¤к площинн≥сть, декоративн≥сть та орнаментальн≥сть, јл≥ Ѕек≥ров розробив власний творчий стиль. ‘арби л¤гають на полотно легко, невимушено. ѕал≥тра кольор≥в ¤скрава ≥ св≥жа. «даЇтьс¤, що художник малюЇ пейзаж≥ так легко, ¤к дихаЇ, але за ц≥Їю вдаваною легк≥стю приховуЇтьс¤ великий ≥ наполегливий труд. «наючи все про деревину, њњ р≥зн≥ породи, способи оброб≥тку, оздобленн¤ та ≥нкрустац≥њ, ј. Ѕек≥ров, ¤к його предки, ≥ сьогодн≥ може виготовити з нењ колеса, колиски, столи, ступки дл¤ розмелюванн¤ зерна, нож≥ та кинджали. ј традиц≥йне ж≥ноче взутт¤ на високих каблуках Ц налини в його виконанн≥ св≥дчить, що кримськотатарськ≥ ж≥нки у минулому були неаби¤кими модниц¤ми. јле затребуван≥сть на ц≥ вироби древн≥х ремесел з по¤вою в нашому житт≥ машин ≥ механ≥зм≥в в≥дпала. Ќезм≥нним т≥льки залишивс¤ ≥нтерес до орнаментального оздобленн¤ будинк≥в та вироб≥в домашнього вжитку. ¬х≥дн≥ двер≥ у своњй квартир≥, наприклад, майстер виготовив сам у традиц≥йному кримськотатарському стил≥ з р≥зьбленим орнаментом.  ому в≥н пот≥м не показував цю свою роботу з деревом, н≥хто нав≥ть ≥з старожил≥в не волод≥Ї такою техн≥кою.

ўоб ц¤ ун≥кальна кримськотатарська технолог≥¤ з властивими њй специф≥чними верстатами ≥ пристро¤ми дл¤ обробки ≥ замочуванн¤ дерева, що використовувалас¤ майстрами в його родин≥, не зникла сьогодн≥ за масовим виробництвом, јл≥ Ѕек≥ров маЇ нам≥р написати книгу. ѕропозиц≥ю створити з ним ц≥Їю техн≥кою сп≥льний вир≥б висловив ≈м≥н “аймазов, випускник  римського ≥нженерно-педагог≥чного ун≥верситету, ¤кий нин≥ один з небагатьох молодих художник≥в працюЇ в об`Їднанн≥ Д„атир-ƒагФ над в≥дродженн¤м ≥ сучасною стил≥зац≥Їю р≥зьблених кримськотатарських орнамент≥в на р≥зних видах матер≥ал≥в, у тому числ≥ й дерев≥, за традиц≥йним розписом тюркських народ≥в.

” нього на п≥востров≥ - багат≥ традиц≥њ. ¬ 1925 роц≥ вироби з дерева, частина ¤ких була виготовлена з гор≥ха, а ≥нкрустована липою, демонструвалис¤ в експозиц≥њ традиц≥йних кримськотатарських промисл≥в Ц ткацтва, вишивки, ювел≥рних прикрас, м≥дного посуду ≥ нац≥онального од¤гу на ћ≥жнародн≥й виставц≥ в ѕариж≥. ¬ишукан≥стю орнаментальноњ обробки поверхн≥ в≥дзначалис¤ шкатулки, скриньки, столики, ст≥льц≥, поп≥льниц≥, рамки дл¤ дзеркал, дит¤ч≥ л≥жка ≥ перламутров≥ туфл≥.

—воЇ вм≥нн¤ декору з деревом јл≥ Ѕек≥ров нин≥ час в≥д часу застосовуЇ в  римськотатарському музично-драматичному театр≥. ¬ одному з спектакл≥в, ¤кий називаЇтьс¤ ДЅрехунФ, головному герою за сценар≥Їм потр≥бно зал≥зти в бочку. ўоб зробити њњ, майстер ¤к рац≥онал≥затор про¤вив ≥нженерну винах≥длив≥сть ≥ сконструював спец≥альний механ≥зм, за допомогою ¤кого бочка ефектно розвалюЇтьс¤ на очах у гл¤дач≥в. ѕот≥м за кул≥сами посл≥довно складаЇтьс¤, повертаЇтьс¤ до попереднього вигл¤ду дл¤ використанн¤ в наступних ≥грових д≥¤х. ” цьому ж спектакл≥ артисти проход¤ть через його в≥ртуозн≥ двер≥, под≥бн≥ на в≥кно.

- “еатральний художник не такий в≥льний у своњй творчост≥, ¤к живописець, - говорить ј.Ѕек≥ров. Ц ѕрочитаЇш п`Їсу ≥ разом з режисером вир≥шуЇш, ¤к≥ декорац≥њ ≥ костюми потр≥бно розробити дл¤ вираженн¤ сцен≥чними засобами њњ головноњ ≥дењ з урахуванн¤м природних ≥ акторських можливостей виконавц≥в ролей. ¬они повинн≥ бути ≥ моб≥льними, бо театр часто вињжджаЇ на гастрол≥ в райцентри ≥ м≥сц¤ компактного проживанн¤ кримських татар.

ƒл¤ реал≥зац≥њ цих задум≥в художник обираЇ в п`Їс≥ най¤скрав≥ше м≥сце ≥ створюЇ на його основ≥ перший ≥ другий план, бутафорськ≥ предмети ≥ маски. ” спектакл≥ ДѕечераФ, наприклад, декорац≥њ робл¤ть вс≥х гл¤дач≥в сп≥вучасниками сцен≥чного д≥йства. «ав≥су на вх≥д у печеру в≥н сам пошив ≥з с≥тки. ≈фект вийшов незр≥вн¤нний. ≤ туфл≥ дл¤ одного з героњв ≥ншого спектаклю - Д—н≥говоњ королевиФ в≥н теж сам доробл¤в ≥з придбаних у магазин≥, заокруглюючи њх п≥нопластом за своњм еск≥зом.

¬сього ж за п`¤ть рок≥в роботи в театр≥ ј.Ѕек≥ров вз¤в участь ¤к художник у постановц≥ семи спектакл≥в з трьома режисерами Ц заслуженим д≥¤чем мистецтв ”крањни –≥натом Ѕекташевим, –ефатом —ейтаблаЇвим ≥ «ем≥не јл≥Ївою. ј на його персональн≥й виставц≥ ≥нструментальн≥ композиц≥њ ≥ п≥сн≥ з р≥дних йому м≥сць Ѕайдарськоњ долини у виконанн≥ музикант≥в театру до зорового сприйн¤тт¤ картин додали душевноњ щирост≥ ≥ н≥жност≥ почутт≥в, патр≥отизму ≥ натхненн¤.

- „ерез портрети своњх р≥дних ≥ де¤ку завуальован≥сть живописноњ техн≥ки художник показуЇ пережите не лише його родиною, а й ус≥м нашим народом, - сказала композитор, заслужений д≥¤ч мистецтв ”крањни ћерз≥Ї ’ал≥това. Ц ” спорудженн≥ житла ≥ прикрашанн≥ побуту видно, ¤к в≥н в≥дроджуЇтьс¤, розвиваЇтьс¤, творить себе ≥ св≥й д≥м.

¬ особ≥ јл≥ Ѕек≥рова древнЇ мистецтво тюркських народ≥в повернулос¤ в  рим. ј той, хто побачив прекрасне, ¤к говорив древн≥й ф≥лософ ƒ≥дро, н≥би стаЇ сп≥вучасником його творенн¤. Ќад≥йними союзниками ј.Ѕек≥рова у творчост≥ Ї вс¤ його с≥м`¤. ƒружину «ек≥Ї, ¤к вона сама сказала, почав малювати з натури ще до одруженн¤, ¤к т≥льки познайомилис¤, а пот≥м ≥ трьох њхн≥х д≥тей, ¤к≥ в р≥зних ракурсах присутн≥ на багатьох картинах. —тарший син јб≥була вже ≥ сам художник, п≥шов по стопах батька. ƒочка √ульнара Ц ф≥лолог, ¤к мама, а наймолодший –устем Ц майбутн≥й спец≥ал≥ст з комп`ютер≥в. ™ двоЇ внук≥в.

 артини у них довго не збер≥гаютьс¤ вдома, лише к≥лька висить на ст≥н≥. –ешта пост≥йно перебуваЇ в рус≥ на р≥зноман≥тних виставках, у колекц≥¤х музењв, галерей, ≥нших заклад≥в та установ ≥з своЇю своЇр≥дною ≥нформац≥Їю, нац≥ональним зм≥стом ≥ колоритом, енерг≥Їю життЇлюбства ≥ закохан≥стю в р≥дну землю.