|
ЕНЕРГІЯ РУК І СЕРЦЯ
Вперше про вишивку в побуті людей згадується в дослідженнях древньогрецьких істориків, однак її давні зразки не збереглися до наших днів через недовговічність полотна – матеріалу, на якому нитками зображуються візерунки. Можна тільки припустити їхню схожість з малюнками тварин і рослин чи їх окремих елементів – квітів і листя на скелях, каменях та інших твердих матеріалах, тому що техніка вишивання передбачає копіювання голкою з нитками на тканині композицій, розроблених художниками на папері олівцем і фарбами.
Десять таких оригінальних орнаментальних розробок Героя України Віри Роїк, які раніше ніколи не демонструвалися глядачам, вперше відкривають завісу в творчу лабораторію видатної кримської вишивальниці на виставці „Майстрині народної вишивки”, що відкрилася напередодні 20-річчя Незалежності України у Всеукраїнському інформаційно-культурному центрі. Вони демонструють витонченість рисунка і яскравий різнобарвний колорит повторюваних сегментів мережок – півників, курчаток, людських фігур у народному вбранні, геометричних і рослинних елементів та інших образів, створених уявою художниці. Віра Сергіївна не встигла втілити їх на полотні, хоч окремі частини орнаментів і малюнки як характерні ознаки її власного стилю зустрічаються в іншому компонуванні в багатьох декоративних виробах.
Можливо, це зробить хтось з її учениць. А твори п`яти з них ввійшли в нинішню експозицію, що складається з 60-и різноманітних виробів: рушників, серветок, доріжок, панно, блуз, наволочок і предметів утилітарного значення для використання в побуті – фартушків, газетниць, закладок для книг, косметичок. Їхні автори Євдокія Жукова, Світлана Лавренюк, Олена Андреєва, Валентина Носенко двома вишивальними техніками – хрестиком і гладдю основні мотиви символіки різноманітних древніх культів, у тому числі й сакрального значення, збагатили новими композиційними поєднаннями колориту і швів.
На виставці вперше демонструються вишиті вироби Ганни Курганської та її дочки Дарини. Жінка згадує, як ще в дитинстві з нетерпінням і радістю чекала у неділю з ринку матір і бабусю, які привозили їй у подарунок вишивальні нитки. З того часу колекція її вишивок з кожним роком збільшувалася і нині налічує десятки предметів рукотворного мистецтва, в тому числі й ікони, архітектурні пейзажі „Венеція”, „Вечірній Львів” та інші. Переїхавши зі Львова в Сімферополь, вдосконалювала свою майстерність і дотримання канонів української вишивки під керівництвом Віри Роїк, яка, за словами Ганни Онуфріївни, не раз критикувала її за ознаки салонності в окремих власних вставках у народні чи стилізовані на їх основі сучасні композиції.
Сама ж Віра Сергіївна у вишивках була взірцем поєднання в древньому занятті рукоділля традицій з новаторством символіки і змісту. А розмаїття техніки – просто диво! В експозиції демонструється лише один її виріб – рушник, однак він настільки своєрідний, виразний, приваблює зір глибиною геометричної конструкції орнаменту, що його можна порівняти з полотном на виставці однієї живописної картини художника. Рушник вишито одним червоним кольором так, що складається враження, ніби з вивороту його підсвічує лампа, створюючи ефект збільшеного об`єму малюнка, а з полотна, наче з дорогого оксамиту, струменить від майстра людям енергія високих помислів, чистота і ніжність почуттів.
Вишиті вироби шести кращих українських майстринь Криму демонструватимуться у ВІКЦ до 30 серпня, а у вересні з ними зможуть ознайомитися жителі Білогірська, після нього – Бахчисарая. Звідти шлях експозиції проляже на батьківщину Віри Роїк – у Лубни і Полтаву.
- Це те, що мріяла здійснити Віра Сергіївна після свого століття і що робила в останні роки життя для популяризації народної творчості в країні, - сказав її син Вадим Роїк.
Рукотворне мистецтво вишивки продовжує розвиватися, наповнюючи серця і душі людей творчістю, яку їхні руки перетворюють в диво-ремесло, що і традиції предків береже, і тепло рідного дому, і новий рівень духовності створює на основі етностилю.
|