Портрети і пейзажі – всього близько п`ятдесяти фоторобіт молодої фотохудожниці Зареми Ялибойлу на її першій персональній виставці „Мої горизонти”, що відкрилася у Всеукраїнському інформаційно-культурному центрі, розкривають нове обличчя кримськотатарського народу за двадцять років з часу повернення на  Кримський півострів з депортації.

            - Я пригадую, як ми, кримчани, придивлялися тоді до перших кримських татар, що прибули з місць виселення: які вони за зовнішністю, який у них одяг і якою мовою розмовляють, - сказав генеральний директор центру Владислав Єрмаков. – У більшості з них були сумні обличчя від несправедливої дискримінації, неможливості отримання чи придбання житла.

            Йшли роки.

            - Ми будували будинки, виховували дітей, садили дерева, працювали і робили все те, що повинна зробити кожна людина в своєму житті, - розповідає мистецтвознавець, заслужений діяч мистецтв Автономної Республіки Крим  Ельміра Черкезова. – Нам не було часу оглядатися назад.

            А коли з`явилася така можливість через два десятиріччя перебування в Криму, то побачили в кадрах, сфокусованих фотоапаратом Зареми, якій самій не набагато – лише на п`ять років більше, ніж новітній історії депортантів, усмішки на обличчях молоді в сучасному і національному вбранні, мудрість і почуття власної гідності в очах ветеранів, щасливе материнство, що з епохи Відродження було святим для кожного народу та етносу,  багато портретів дітей.

            - Це дві мої маленькі племінниці, друзі, знайомі, яких я фотографую на різних національних святах, у родинному оточенні, - говорить автор про своїх моделей.

            Дівчина  виїжджає для натурних зйомок у село Айвастил поблизу Ялти, звідки родом її дідусь Халіл. Він, як стрижень сім`ї, і сам привітав онуку з її першим експозиційним показом фоторобіт, бо до її зацікавлення фотосправою причетна в першу чергу родина, батьки – тато Рустем Ялибойлу, підприємець, і мама Дінара. Коли Заремі було сім років, дядя подарував їй фотоапарат „Зеніт” з набором лабораторного обладнання і вона з старшим на сім років братом Гіреєм з інтересом фотографувала нові тоді для них після переїзду з міста Геленджик Краснодарського краю кримські краєвиди. Удвох проявляли плівки в хімічних реактивах і друкували фотокартки.

            Це захоплення було її постійним супутником і в період навчання у Сімферопольській ЗОШ №40 та на юридичному факультеті Таврійського національного університету ім. В.Вернадського, а після його закінчення стало основним професійним заняттям спочатку фотокореспондентом в інформаційному агентстві „Кримські новини”, а нині – в молодіжному кримськотатарському журналі „Nesil” („Покоління”). У 2010 році дівчина брала участь у Всесвітньому з`їзді тюркських фотографів у Казані, зайняла друге місце в конкурсі фотографій на першому святкуванні Дня кримськотатарського прапора.

            Для персональної дебютної експозиції з свого архіву, розміщеного більш як на шестистах дисках, вона відібрала портрети, які, на її думку, найбільш виразно передають типові народні риси та характери, непідробні почуття і настрої людей у будень і свято. У них, як у документальних свідченнях, закарбовано не лише живі прикмети часу, духовну і моральну суть особистостей іноді  у несподіваному навіть для них самих ракурсі, а й світоглядність та цілеспрямованість їх автора.

            У Зареми зіркі очі, допитливий розум, пильний погляд. І підвладним їй мистецтвом фотокомпозиції та колористики вона проникливо вдивляється навколо себе у світ в обличчях і горизонтах природи, сучасної і древньої кримськотатарської архітектури, а пізнаючи його, відкриває для глядачів частинку своєї душі з любов`ю до Криму, пошаною традицій предків, вірою в щасливе продовження родоводу, торжество світлих ідеалів і краси.

            Фотоекспозиція, оформлена в єдиному стилі, приваблює філософським змістом сюжетних композицій, змушує замислитися  над високим призначенням людини, величчю природи. Від неї, як від повіву морського і степового бризу, єство наповнюється енергією радості та творення.