В рамках святкування Дня Матері відкрито виставку українського рушника «Рідна мати моя». Організувала захід Державна організація «Всеукраїнський інформаційно-культурний центр».

В українській національній традиції рушник займає окреме місце. Споконвіку цьому давньому талісману оселі та родини приділялась особлива увага. Він був невід’ємним атрибутом багатьох обрядів: з рушником приходили привітати жінку з народженням дитини, прикрашали ікони та накривали хліб на столі, приймали дорогих гостей, проводжали у дальню дорогу, вінчали та хрестили, справляли весілля та проводжали в останню путь. Рушник був своєрідним освяченням початку справи та його закінчення.

За мотивами орнаменту рушники бувають геометричні (абстрактні), рослинні та зооморфні (тваринні).

Геометричні орнаменти дуже прості (кружки, трикутники, ромби, зигзаги (або кривулі), хрести тощо). Сьогодні на їх основі в народній вишивці широко використовуються такі мотиви, як «баранячі роги». «кучері», «кучерявці», «гребінчики». В орнаменті можна також зустріти мотив «кривульки» або «безконечника», відомого ще за часів трипільської культури, тобто він з’явився значно раніше за відомого грецького меандру. Широко розповсюджений візерунок «пики» (зірочки, розетки), який іноді нагадує зображення сонця, являє собою перехід від геометричного до рослинного орнаменту.

В основі рослинного орнаменту лежить бажання показати у вишитому рушниці красу природи. Такі мотиви відображають давні символічні уявлення народу. Наприклад, «виноград» символізує радість та красу створення родини на ниві життя, а дуже близький до нього традиційно весільний візерунок «хмелю» має значення молодості та кохання.

Завжди любимі в Україні пишні троянди нагадують безперервний рух сонця з постійним оновленням, візерунок барвінку є символом нев’янучого життя. Квітка лілеї розкриває таємниці життя, символізуючи дівочу чистоту та невинність, а її пелюсток і бутон створюють композицію зародження, розвитку та безперервності життя. Калина – дерево українського роду. Її червоні ягоди уособлюють безсмертя роду. Тому весільні рушники вишивалися калиновими гронами. Дуб – священне дерево, втілення Перуна, бога сонячної чоловічої енергії, життя. Зооморфні орнаменти відтворюють зображення різноманітних тварин: коня, зайця, риби, жаби, птахів півня, сови, голуба, зозулі, комах мухи, метелика, павука, летючих жуків.

Рушники, передаючи характерні ознаки місцевості, відрізняються один від одного орнаментом, технікою виконання та гамою кольорів, які передавалися з покоління в покоління. Український народний рушник з точки зору художньої вишивки незважаючи на єдину основу стилю, дуже різноманітний.

Кожний регіон накладає свої аутентичні відмінності.

Наприклад, рушникам Київщини властивий рослинно-геометризований орнамент зі стилізованими гронами винограду, кольором хмелю, восьмипелюстковими розетками, ромбами та квадратами. Основними кольорами орнаменту є білий, коралово-червоний, відтінений чорний, жовтий, іноді сірувато-блакитний.

У південних областях України техніка вишивки рушника має багато спільного зі сталими формами центральних районів, однак їй властиві й цілком своєрідні поліхромні орнаменти, що виконуються хрестиком або напівхрестиком. Рушники центральних областей України особливо багаті на символіку птахів. Різні птахи «співають» на них залежно від того, з якої нагоди вишитий рушник. Соловей та зозуля вишивалися на дівочих рушниках, вони сумують, бо вишиті окремо, але... все ще попереду. Павич дуже пишний птах, часто над ним красується вінок чи вінець, це символ сонячної енергії, життя та сімейного щастя. Молодят символізують соколи, голуби та півні. Характерною рисою весільного рушника є розташування птахів голівками один до одного. Вони або тримають у дзьобиках ягідку калини, або сидять біля коренів дерева – символу нової родини.

Рушники Полісся прості та чіткі за композицією. Лінія візерунку у вигляді ромбу повторюється кілька разів.

Подільські рушники вирізняються серед багатої художньої спадщини України своїм колоритом та орнаментикою, складною технікою виконання, барвистістю та різноманітністю швів. В них переважає один колір – чорний з великим вкрапленням червоного, жовтого, блакитного та зеленого.

Для рушників Чернігівщині характерні білі вишивки. Їх геометричний або рослинний орнамент вишивається білим нитками або з вкрапленням червоного або чорного.

Для вишивки Закарпаття характерним є мотив «зигзаг» або «кривуля» у різних техніках виконання. Кольорова гама дуже широка, але переважає червоний або чорний колір, що доповнюється блакитним, зеленим, жовтим та помаранчевим кольорами та відтінками.

Гуцульські рушники характеризуються розмаїттям геометричних та рослинних візерунків, безліччю композицій, багатством поєднань кольорів, головним чином, червоного, жовтого та зеленого. Декілька відтінків жовтого кольору прояснюють рушник та надають його золотистого відблиску.

У південних районах Волині домінують рослинні мови. Чорний колір поєднується з найрізноманітнішими кольорами, що робить рушник ще мальовничішім.

Вишиті старанними материнськими руками, рушники містять окрушини материнської любові, піклування про долю людини та країни.