VYSTAVKI-VIKC.NAROD.RU -=- ГОЛОВНА

Ви тримаєте в руках одну з моїх збірок – «Шляхи» № 1 – графіка-живопис – замальовки «Шляхами Тараса» – 1960-2004 рр. Це праці, виконані протягом майже 40 років мого шляху в образотворчому мистецтві (живопис, графіка). Вони різні за рівнем майстерності й техніки виконання. Серед них, як ескізні так і більш-менш завершені праці, але так чи інакше, всі вони – частка моєї душі і серця та, на мій погляд, тою чи іншою мірою пов’язані з життям і творчістю великого сина України – нашого Кобзаря, поета, художника і громадського діяча. Це ім’я загальновизнане не лише в Україні, а й у цілому світі. Це наша святиня, національна гордість, вона в душі і серці кожного справжнього українця, де б він не мешкав.

Малюнків зібралось чимало, та вже на схилі віку, перебираючи численні малюнки на різні теми, дійшов висновку, зробити з частини їх цю тематичну збірку. Адже вона могла б бути цікавою для ознайомлення з життям і творчістю Тараса Шевченка, та ще й до того ж, якоюсь мірою показати, що може зробити аматор, який любить і шанує свою Батьківщину.

Я зберіг їх у первісному вигляді, нічого не доповнюючи і не довершуючи, бо лише так можна зберегти тогочасну безпосередність авторського сприйняття образу і навколишнього середовища в просторі і часі. Це подорожні замальовки-начерки, в цьому їх специфічність і певна вартість. Але систематизуючи цей матеріал, я додав до нього декілька сучасних (1996-98 рр.) малюнків-заставок. Вони виконані в тій же манері і техніці, що й подорожні малюнки, щоб не порушувати сталевої єдності всієї збірки. Безперечно, кожен, хто зацікавиться ними, побачить окрім авторського тлумачення, ще щось і своє, і по-своєму, що властиво для людини. Моя ж мета полягає в тому, щоб ці праці викликали відгук у душі і серці кожної людини. Якщо це здійсниться, то й буде найкращою нагородою мені за багатолітню працю.

Сторінки замальовок закарбували те, що відчували в той час моя душа і серце. Я сходив ці шляхи своїми ногами. То були подорожі різних років, зустрічі з людськими долями, єднання з природою і закоханість в неї, бажання відчути, відобразити в малюнках історію України. Етюдник, планшет і олівець, пензель чи фарби – мої постійні супутники того вільного від служби часу.

Мою душу надихав геній українського народу і невмируща дума-пісня України. Все це давало силу і натхнення аби витримувати інколи чималі й непередбачені незгоди у житті... Я дякую Господові за те, що дав мені терпіння, розум і сили витримати це все...

... Відкрив очі, щоб бачити, – і в малюнках показати це все людям.

... Ой, як сумно, що вже не вернуться літа мої!..

Нема вже у мене того часу, умов і можливостей, щоб продовжити, а може й технічно довершити ці замальовки. Бо літа спливають за водою..., а все йде, все минає!

В своїх замальовках мені хотілося передати суть, образ і дух часу, в якому жив Тарас, що давало йому наснаги, що формувало його світогляд, та як вшановано його пам’ять нащадками. А вшановано його пам’ять, і не тільки митцями, повсюди, його образ присутній майже в кожній оселі України. І не тільки... Всім їм притаманна велика й свята любов і шана до Кобзаря, і жити тому во віки віків. Це наша Слава, Слава України.

Чимало пройшов і бачив я на шляхах Тараса, як на теренах неньки України, так і на інших несходжених, гірких для нього шляхах Росії та Казахстану (землі киргизів убогих, за словами Тараса). Безумовно, що малюнки несуть у собі й сучасне бачення (адже я людина свого часу), а деякі з них близькі, або чимось подібні до тієї далекої дійсності і в географічному плані. Але укладаючи збірку, я все ж таки включив їх сюди, і йшов на це свідомо, бо без цього не вдалося б відобразити певні періоди життя Кобзаря (заслання - солдатчина і т. ін.). Адже цей період значною мірою викристалізував його світогляд і дав світовій культурі твори неперевершеного рівня.

Частина малюнків зберігла те, чого вже немає в наш час: це села Андруші, В’юнище, Козинці на Черкащині, їх затоплено Канівським водосховищем. Інші ж місця, історично пов’язані з іменем Шевченка, зникли через людське недбальство, бездуховність і байдужість, свідомо і несвідомо, спланованою великодержавною політикою геноциду української культури з боку можновладців як своїх гнучкошиєнків так і сусідніх «доброзичливців». Час невблаганний, але доля дала щасливу нагоду, щоб я вклав і свою скромну частку до загальнолюдської і національної скарбниці пошани Кобзаря та культури українського народу. До речі, графічні аркуші – лише частина моїх праць, бо є ще чимало акварелей на означену тему, та на жаль, вони поза збіркою, на все свій час, на що і маю надію. В збірці замальовок закладена свідома послідовність розгляду матеріалу, яка на мій погляд, допоможе краще шановному читачеві-глядачеві зрозуміти матеріал, суть «шляху», основу якого складає також ідея трійці – «Доля – Муза – Слава».

Відкривають збірку образи-малюнки сучасних кобзарів-бандуристів, як символ нашої невмирущої Думи-Пісні. Бо це, на мій погляд, найвлучніше відповідає великій суті нашого буття, як за словами Тараса:

А далі – сторінками – через малюнки-образи святого золотоверхого Києва, святині-хати Тараса і пам’ятний Камінь на тому місці, де стояла хата його батьків, і в який він народився, ...далі, ...далі, ...далі сторінками Тарасового життя, і його шляхами у вічність... Кожен розділ збірки має свій титульний аркуш-малюнок – узагальнення.

Шановні Пані і Панове – подаючи на Ваш суд цю працю – гадаю, що вона зміцнить у Вас високе почуття української національної само свідомості. Бо без цього Святого почуття людина залишається хоч і ситою, та все ж таки безликою... часткою того самого «населення» і старцем духовним який продовжує спати на «волі»... Тільки висока українська національна свідомість збудує Велику Україну. Ми повинні вчитись шанувати і надійно захищати своє національне сучасне і минуле, бо хто його не шанує, той не вартий свого майбутнього.

Хай ці малюнки будуть моєю скромною вдячністю Тарасові – Кобзарю нашому, Великому синові України...

Це мій ніжний букет рути-м’яти в його пам’ять, в його безсмертя.

З повагою, Автор Пилип Шпильовий (художник-архітектор)

98187, Україна, Крим

м. Феодосія, смт. Щебетовка,

вул. Леніна, 8, кв. 8.

Тел: 8(06562)3-85-11

«Слово»
До збірки «Шляхи» № 1 Пилипа Шпильового – 1997 р.
Замальовки 1960–1990 р. «Шляхами Тараса» - 180 аркушів

Збірка графічних творів «Шляхи» Пилипа Шпильового цікава вже тим, що об’єднує 180 аркушів, виконаних протягом 30-ти років (1960–1990 р.) і об’єднаних не лише темою «Шляхами Тараса» – Духом, сконцентрованим у кожному з них, різних за технікою виконання, більш завершених чи ескізних. Бо всі вони, за словами автора, пов’язані з життям і творчістю великого сина України – поета, мислителя, художника Тараса Шевченка. Неабияка особливість збірки полягає в тому, що перед глядачем – подорожні замальовки-начерки, систематизовані і поділені на 6 розділів, відокремлених уже сучасними, останніх років заставками. Для таких робіт найчастіше характерні невеликий розмір, обмежена кількість виражальних засобів, що призводить до лаконічності, а при певному рівні обдарованості, – виразної образності художньої мови. Незавершеність, часом відносна завершеність аркушів, як порух душі, емоційний стан, сплеск творчої енергії і думки у певний момент вирішені у візуальному варіанті. Інтригує й те, що автор, скромно називаючи себе аматором, є членом Спілки архітекторів України. Ця «рука архітектора буде досить відчутна у кожній частині збірки. Не утримаюсь від ряду порівнянь. Зокрема, мимовільно виникають певні асоціації із малюнками Тараса Шевченка, які він виконав чи то під час праці в Київській Археографічній комісії, чи вже на засланні, чи перед тим – у золотоглавому Києві, чи в останній приїзд на Україну... П. Шпильовий пройшов своїми ногами і очима чимало шевченківських місць, шляхами Тараса, власне, свідченням тому – сама збірка. І то не лише по Україні (сам народжений на Черкащині у родині, де мати гарно розписувала піч, а батько вмів співати), а й у Москві, Санкт-Петербурзі, Казахстані, отих степах безкрайніх зауральських...»

Концептуальною особливістю збірки є зумисна акцентація не стільки на зовнішніх ознаках тих місць, а на передачі Духу Шевченкового, зміцнілого у стражданнях, викристалізуваного пережитки катарсисом. Духу, що і тепер має не давати «спати на волі». Автор вважає це однією з провідних ідей збірки. П. Шпильовий створює абсолютно новий графічний світ, світ шевченківських місць. Він малює їх такими, якими бачить у свій час – друга половина ХХ ст., деякі з точки зору теперішньої зберігає (знову асоціація з Шевченком), бо частина сіл зникла, затоплена Канівським водосховищем чи штормовою хвилею недбальства, колись войовничої, а тепер здебільшого збайдужілої бездуховності. Мистець намагається передавати побачене точно, як на свій час, проте, пройшовши крізь його сутність, ці місця, побачені великими від закоханості в рідну землю очима душі з так часто засмученим, аж гнівним поглядом людини, якій «... не однаково», вони сягають рівня символів. Бо то не ілюстративний матеріал до біографії Шевченка: Дух генія, живий у цих місцях, і креативна енергія художника Шпильового, зустрівшись у тому чи іншому куточку України, Росії, Казахстану, дають поштовх до народження аркушів – підтверджень життєвої чистоти помислів більшої частини українства. Пилип Шпильовий іде до Шевченка все життя. До особливості виконання творів, як ознаки не лише архітектурного фаху, а насамперед особливостей психології творця (маю на увазі насамперед ознаки творчої думки, що «працюють» на підйом творів до певного рівня символізму), хотілося б зазначити: автор презентує вишукані графічні аркуші, у яких пульсує стримана буря емоцій – від захоплення до зажури. В такий спосіб засвідчено культуру подачі внутрішнього глибокого душевного пориву. Цьому слугує і лінія малюнка: форма дерева, утворена нею, то позначена елементами бароковості, то лінія – вільна і динамічна, яка дає можливість відтворити стрімкість і стрункість дерев; філігранна штриховка, яка утворює абсолютно нові пейзажні замальовки. Надзвичайно цікаво спостерігати на малюнках зображення дерев, тут безліч відтінків настрою, невпинний дух думки, які «читаємо» саме через подачу шевченківських місць як пейзажних замальовок.

Автор зазначає, що в основу збірки покладено також ідею Трійці – Доля, Муза, Слава. Коли переглядаєш сторінки її, збірку хочеться назвати альбомом. Спадають на думку шевченківські альбоми, його «Мальовнича Україна», твори Л. Жемчужникова, як продовжена традиція, альбом О. Сластьона «Старина Українськая» і його ж таки галерея портретів «Кобзарів України», - над якою працював 50 років. У свій спосіб цю традицію підхопив П. Шпильовий, адже замальовує не лише краєвиди чи інтер’єр хат, церков та соборів. Першою ж складовою частиною збірки є портрети кількох сучасних кобзарів та бандуристів, які варто відзначити не стільки через майстерність передачі образу як індивідуальності, а як образи не позбавлені певної поетичності.

Живе у Феодосії чоловік з Уманщини і кілька десятиліть несе Шевченкові у пам’ять графічні аркуші, що летять крізь час листочками з його тополі. Від енергії «Трьох літ» Тараса Шевченка іскринка до тридцятилітньої Шевченкініани Пилипа Шпильового.

Тетяна Чуйко

т. (м. Київ) 224-4-39

Зав сектором виставок

Державного музею Тараса Шевченка

26.11.98 р. м. Київ